Пішов з життя Сергій Віталійович Іванов. Людина непересічна та унікальна. Людина, якою пишався хіміко-технологічний факультет як одним з своїх найкращих випускників (у 1981 році він закінчив хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю «Технологія електрохімічних виробництв»). Він проявив себе в науці, коли розпочинав свій трудовий шлях в Інституті загальної та неорганічної хімії імені В.І. Вернадського (лауреат Республіканської премії ім. М. Островського в галузі науки і техніки) разом зі своїм учителем – доктором хімічних наук Івановою Наталію Дмитрівною. У віці 37 років захистив докторську дисертацію. Пізніше, Сергій Віталійович став лауреатом Державної премії в галузі науки і техніки.
1997–2000 роки працював професором кафедри неорганічної хімії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Далі працював на керівних посадах у ВАК України, Національному авіаційному університеті, був ректором Національного університету харчових технологій. З 2015 року працював першим проректором з науково-педагогічної роботи в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Все що він робив відрізнялося відмінною якістю, для нього не було складних завдань. Сергію Віталійовичу вдалося створити та згуртувати нові колективи, багатьох людей з якими він працював. Завжди основним критерієм в його роботі був особистий приклад та повага, любов до людей. Всі знали та пам’ятали його відкритість, добре серце, на якій би посаді він не працював.
Мабуть, він підозрював, що доля може бути несправедливою до нього. Завжди охочий до нових горизонтів, він об’їхав майже весь світ з туристичними подорожами. Його детальні та цікаві репортажі мали велику та вдячну аудиторію, його друзі з гумором називали їх новим “Клубом мандрівників” за аналогією з телепередачею радянської доби. Ось і місяць тому він повернувся з останньої подорожі Африкою. Проте вдома причаїлася та чекала лиха хвороба, яка забрала його та не залишила іншого вибору.
Всі, хто знав Сергія Віталійовича Іванова, відчувають цей шок від несправедливості долі. Однак ми пам’ятаємо. Ми знаємо. Ми вас дуже любимо і поважаємо. Сергій Віталійович буде вічно жити в наших серцях.
Колектив кафедри висловлює щирі співчуття всім, хто знав Іванова Сергія Віталійовича, а також його рідним, близьким, колегам, друзям. Його світлий образ назавжди залишиться в наших серцях.