Наші герої

Кубей Олег

Ми, нарешті, дійшли до цієї святої ріки.
Нас покинули всі, навіть чорні повсюдні круки,
що літали вгорі, поки ми пробиралися в темінь,
залишилися лють і оті, що міцніші за кремінь.
А навколо вітри та колюча пустельна зима,
безнадії нема, бо заміни нам також нема.
Є холодна ріка, де на хвилях написані дати
наших днів і ночей, а ще втрати, ненависні втрати.
Повернути ніяк і попереду темна вода –
чи глибока, чи ні, та за нею скажена орда,
що випалює степ і руйнує доглянуті села,
ріже чесні хрести, топче книги, плюндрує джерела.
Але мусимо йти за широку ревучу ріку.
Ця дорога важка, проте Бог нам обрав лиш таку.
Доведеться плисти дуже довго та, мабуть, далеко
і вернуться круки, а за ними і білі лелеки…

Anatoliy Anatoliy (грудень 2023)

Кубей Олег Олегович народився 14 листопада 2001 року в м. Шепетівка Хмельницької області.  Закінчив в 2019 році  Хмельницький навчально-виховний комплекс № 4 зі срібною медаллю “За досягнення у навчанні”

Того ж року Олег вступив до КПІ ім. Ігоря Сікорського на хіміко-технологічний факультет, обравши освітню програму кафедри фізичної хімії. Навчався на добре та відмінно, виявляв цікавість до певних розділів хімії та хімічної технології, планував розпочати виконання бакалаврського дипломного проєкту під керівництвом провідного доцента кафедри Миколи Євгеновича Пономарьова. Одногрупники ХД-91 згадують Олега як товариського, вмотивованого та надзвичайно позитивного хлопця.

В лютому 2022 року з часу повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави повернувся в м. Хмельницький та відразу вступив до місцевого підрозділу Територіальної оборони.  В квітні 2022 року Олег прийняв важливе рішення — підписав контракт зі Збройними силами України, у зв’язку з чим оформлено академічну відпустку в КПІ на час виконання обов’язків в бойових умовах.

Підрозділ ТРО, де служив Олег, вже дуже скоро було передислоковано до лінії фронту.  Олег як добре навчався в університеті, так же віддано і професійно виконував обов’язки стрільця легкої піхоти. Згодом, його вже призначали керівником групи під час виконання бойових завдань.

Восени 2022 року Олег брав участь в Слобожанському контрнаступі, завдяки якому було звільнено більшу частину Харківщини від загарбників.

Національний технічний університет України високо оцінює вклад Олега Кубея в захист нашої держави і з нагоди 125-річниці університету, його було нагороджено грамотою від ректора та Вченої ради КПІ ім. Ігоря Сікорського

За свої бойові заслуги під час служби Олег Кубей одержав звання сержанта і нагрудний знак «Золотий хрест» — найвищу нагороду, якою відзначають осіб рядового чи сержантського складу за здійснення визначного вчинку.

Олег мав відпустку в грудні 2023 року і 13 грудня відвідав кафедру фізичної хімії. Колектив викладачів та учбово-допоміжного персоналу кафедри зустрів Олега, ми мали тепле і дружнє спілкування за чаєм з  солодощами… Олег розповідав про свої військові будні і плани на майбутнє. Він твердо вирішив після перемоги повернутися до КПІ і продовжити навчання. Наразі  ми обговорювали питання щодо придбання термоустілок на потреби підрозділу, де служить Олег. Ввечері 13 грудня Олег зустрічався з одногрупниками. Відпустка тривала два тижні, а потім Олег повернувся на позиції. Саме тоді він одержав і звання і високу нагороду від Головнокомандувача ЗСУ.

А на початку 2024 року нам повідомили страшну звістку, що 29 грудня 2023 року Олег Кубей загинув під час виконання бойового завдання, разом з побратимами героями-тероборонівцями Бондарем Євгеном  Сергійовичем, Гаврилюком Олександром Васильовичем та Чернецьким Олександром Миколайовичем. Прощання з полеглими героями відбулося в м. Хмельницький в гарнізонному храмі. Похований 03 січня в м. Хмельницький.

Невимовна туга і сильний біль стискає серце від такої втрати… Низький уклін мамі героя Барвінок Катерині Степанівні за виховання сина.

Олегу тепер назавжди 22 роки. Слава герою! Свічка пам’яті горить вічно…